Просветительская интернет-программа
“Моллюски”


Библиография: Гураль Р.І. Місце і роль сервера в повсякденній роботі музею // Мат. наук.-практ. конф. Музейна педагогіка – проблеми, сьогодення, перспективи (Київ, 24-25 вересня 2013 р.). – С.24-26.

Місце і роль сервера в повсякденній роботі музею

Музеї, не зважаючи на свій профіль, завжди виконували двояку функцію. З одного боку вони зберігали у своїх збірках упорядковану інформацію про певні об'єкти у вигляді експонатів, а з іншого боку виконували навчальну функцію, оскільки надавали можливість відвідувачам отримувати інформацію, відвідуючи виставки чи постійно діючі експозиції. Зазвичай такі форми експонування мають певні обмеження, які викликані тим, що вони існують в реальному світі. До певного періоду часу, ці обмеження неможливо було обійти. Все змінилося в період масової комп'ютеризації, яка поступово еволюціонувала в глобальну інформаційну мережу.

Музеї, зважаючи на специфіку своєї роботи і особливості функціонування, як правило трохи відстають від прогресу і часто не впроваджують, а іноді просто ігнорують технічний прогрес. Проте останні роки розвитку Інтернету показали, що роботи цього категорично не можна. Оскільки все частіше люди перед тим, як відвідати музейну установу шукають будь-яку інформацію про установу в мережі. Тому наявність інформації щодо установи тільки позитивно вплине на рішення людини, відвідати той чи інший музей. А наявність грамотно підготовленої та красиво поданої, і що саме головне вчасно тільки підштовхне відвідувача відвідати установу. Більш детально особливості створення просвітницьких сайтів були розглянуті в попередній статті [4].

В першу чергу слід наголосити, що сервер – це спеціально виділений комп'ютер який виконує специфічні ролі. Він може працювати в режимі веб-сервера, тобто на ньому фізично будуть розміщені файли які формують веб-ресурс, а спеціальний програмне забезпечення у відповідь на запити з інтернету буде надавати доступ до нього користувачам сайту; або працювати в ролі шлюза, який надає іншим комп'ютерам установи доступ до мережі інтернет і тд. Зазвичай один сервер може виконувати безліч функцій, і немає потреби заводити під кожну функцію, окрему одиницю комп'ютерної техніки. Більш детальніше про можливі ролі таких музейних серверів і програмне забезпечення яке можна на них використовувати були розглянуті в попередніх публікаціях [1, 3].

У цій публікації буде розглянуто особливості функціонування сервера в музейній установі. В першу чергу слід враховувати, набір ролей які має виконувати сервер. Якщо потрібно лише розмістити веб-сайт установи досить скористатися пропозиціями численних хостингових компаній, які за невеликі гроші нададуть віртуальний хостинг. Як правило найкраще цей варіант підходить для сайтів з відвідуваністю до 1 тис. відвідувачів в день. Перевищення цього умовного рівня популярності інтернет ресурсу буде викликати перевищення рівня використання встановлених хостером, що призведе до певних санкцій. В такому випадку музею варто заводити власний сервер, який фізично буде знаходитися в його стінах. Це рішення має свої плюси і мінуси. Розглянемо їх більш детальніше. Розміщення сервера на потужностях тостера, знімають всі запитання щодо його настройки і подальшого обслуговування. Практично плата йде тільки за оренду сервера. Але найбільший мінус, проявляється при подальшій експлуатації цього сервера. Як правило модернізація і обновлення програмного забезпечення відбувається дуже повільно, і потребує значної бюрократичної тяганини. Проблеми також виникають і в тому випадку, коли на сервері розміщена інформація, доступ до якої сторонніх людей небажаний. Немає абсолютної гарантії, що до даних не буде доступу сторонніх людей.

Розташування сервера у межах установи також має свої плюси і мінуси. Розпочнемо з останніх. В першу чергу під сервер потрібно виділити певне приміщення яке має відповідати мінімальним нормам щодо вентиляції і забезпечення енергією. Другим мінусом також є витрати на первинну настройку сервера і подальший його супровід протягом усього часу функціонування. Серед плюсів, розміщення серверних потужностей в стінах установи є насамперед оперативний доступ до нього відповідальної особи і абсолютна свобода щодо подальшого розширення як фізичних так і програмних ресурсів. Ще одним неоціненним плюсом є те, що сервер розташований фізично у стінах музею, має значно менше шансів бути конфіскованим органами охорони порядку, ніж при розміщенні на сторонньому хостингу.

Розглянемо більш детальніше основні завдання які покладаються на музейний сервер. В першу чергу це розміщення на ньому веб-сайту організації, в найбільш простому варіанті. Крім того, володіючи власним сервером, музей може виступати міні хостером, і розміщати на своїх потужностях проекти працівників музею: особисті блоги, фотогалереї, бази даних тощо, у яких буде відображатися результати наукової діяльності працівників організації. Використовуючи грамотну перелінковку між основним сайтом і рештою ресурсів можна досягнути збільшення відвідуваності веб-ресурсів організації, пов'язаної із збільшенням ключових слів на їх сторінках. При цьому слід враховувати, що створення таких ресурсів можна автоматизувати, і установка найбільш популярних блогових і інших платформ зводиться до послідовного натискання на кнопку "Далі".

Наступним, найбільш популярним серед працівників установи є поштовий сервер. Звичайно, виникає запитання для чого використовувати власний сервер, коли в Інтернеті існує безліч сервісів. Але ряд обмежень які вони накладають на об'єми прикладених файлів та їх тип звичайно надзвичайно обмежує їх використання. Зрештою не секрет, що вся інформація яка проходить через сторонні сервіси доставки пошти аналізуються з метою побудовою найбільш ефективних пошукового індексу і таргетування реклами.

Менш популярними, але у зв'язку із розвитком мережевих технологій та збільшенням пропускних здатностей інтернет мереж, є сервіси обміну файлами. Звичайно зрозуміло, що тягатися по потужністю з Dropbox і іншими сервісами нереально, але забезпечити нормальне функціонування сервісу для 200-300 відвідувачів цілком реально. Крім того, наявність такого сервісу створює хороші передумови для створення примітивної системи внутрішньоорганізаційого документообороту.

Менш важливими, але не менш затребуваними є також сервіс загального календаря і сервіс мережевих документів. Останній крім того, що дає змогу редагувати в режимі онлайн офісні документи і працювати спільно декільком працівникам над одним документом. Це надзвичайно зручно коли, йде "мозковий штурм" над якимось спільним питанням.

Ще одним специфічним, характерним для музейних установ є ведення спеціалізованої бази даних обліку музейних предметів. Якщо розглянуті вище сервіси можна з певними умовностями можна розміщувати на сторонніх серверах, то музейні бази даних в потрібно обов'язково розміщати виключно на серверах організації. Більш детальніше особливості функціонування музейних баз даних було розглянуто в попередній статті [2].

В процесі роботи музейні працівники генерують безліч документів внутрішнього використання, як правило усі вони свою паперову копію, яка осідає в численних архівах. Але крім документів існує також безліч інформації яку потрібно зберігати, протягом певного часу. До неї відноситься архів електронної пошти керівного складу організації, бухгалтерії, секретаря; архівні копії музейних баз даних, сайту і інших інтернет сервісів. Зрозуміло, що все це можна робити вручну, доручивши кожному із відповідальних працівників вести такий архів, для своєї інформації. З метою уникнення рутини в інфраструктурі музею можна також передбачити спеціальний архівний сервер, у якого буде лише одна роль, архівувати по розкладу інформацію з певних комп'ютерів які знаходяться у мережі і зберігати на своїх носіях інформації. Відповідальній особі залишається лише 1 раз тиждень забирати цю інформацію на зовнішній носій інформації, який буде зберігатися в захищеному місці.

Ми розглянули типові варіанти використання музейного сервера. Слід відмітити, що вище перелічені варіанти використання сервера легко реалізовані, оскільки існує безліч програмних безоплатних рішень, що дозволить реалізувати в повному об'ємі весь проаналізований вище функціонал. А сама установка цих програмних продуктів передбачає просте копіювання файлів на сервер, у відповідні папки і мінімальне настроювання конфігураційних файлів. Забезпечити функціонування усіх перелічених вище сервісів в принципі може будь-який комп'ютер, який відповідає таким мінімальним вимогам: він має комплектуватися як мінімум двоядерним процесором, 8 гігабайтами пам'яті, та двома накопичувачами по 500 гігабайт, об'єднаних в RAID 1. Така конфігурація може забезпечити роботу з мережею до 200 користувачів та підтримувати стабільну роботу внутрішніх сервісів і забезпечувати хостинг для сайту при відвідуваності до 300 чоловік в день.

Підсумовуючи все вищесказане, можемо зробити наступний висновок: в умовах інтенсивного розвитку інформаційних технологій в структурі музейних організацій потрібно знаходити місце для сервера, або серверів, виходячи з можливостей і потреб організації. Таке нововведення якісно змінить музейну роботу і дозволить вивести її на новий рівень.

  1. Гураль Р.І. Автоматизація музейної роботи // Мат. Міжн. наук. конф. присв. 50-річчю з дня опублікування монографії "Животный мир Советской Буковины". (Чернівці, 2009 р.). – 2010. – С.264-267.
  2. Гураль Р.И. Музейные базы данных. Плюсы и минусы их использования // Мат. докл. Всерос. научн.-практ. конф. посв. 80-летию Дагестанского государственного университета и 45-летию Биологического музея ДГУ "Биологические музеи: роль и место в научно-образовательном пространстве". (19-20 июня 2011, г. Махачкала). – 2011. – С.15-18.
  3. Гураль Р.И. Мультимедийные технологии в работе музеев // Тез. докл. VII Всерос. научн.-практ. конф. Асоциации естественноисторических музеев России "Музейные формы популяризации эволюционной теории". (19-23 октября 2009 г., г. Москва). – М.: изд. ГДМ, 2009. – С.19-20.
  4. Гураль Р.І. Нові форми просвітницької діяльності природничих музеїв // Зб. доп. ІІ Міжн. наук.-практ. конф. "Сучасні аспекти природничої музеології" (Київ–Канів, 11–14 вересня 2012 р.). – 2012. – С.123-124.