ДіагностикаUnio tumidus

Діагностика Unio tumidus Philipsson, 1788

Подібно до інших видів перлівниць, розповсюджених на території України, Unio tumidus властива значна внутрішньовидова мінливість форми мушлі [Гураль, Гураль-Сверлова, 2008, рис. 3; Piechocki, Dyduch-Falniowska, 1993, rys. 41]. Тому спроби діагностувати цей вид виключно на підставі клиноподібної форми мушлі (з широким переднім, звуженим і загостреним заднім кінцем), як пропонує, наприклад, В.І.Жадін [1952], у деяких випадках можуть призвести до помилкових визначень. Існує вірогідність переплутати U. tumidus з Unio pictorum або Batavusiana crassa. Зокрема, під час ревізії фондової колекції Unionidae ДПМ НАНУ було виявлено, що частина матеріалів, визначених у другій половині XIX ст. відомим галицьким малакологом Й.Бонковським [Bąkowski, 1891] как Unio pictorum var. limosus, насправді належить U. tumidus [Гураль, Гураль-Сверлова, 2008].

Можлива подібність обрисів стулок Unio tumidus та інших видів перлівниць

Можлива подібність обрисів стулок Unio tumidus та інших видів перлівниць: A–D – U. tumidus, E, F – U. pictorum, G, H – Batavusiana crassa. Інвентарні номери показаних матеріалів: A – B79, B – B133, C – B130, D – B113, E – B608, F – B81, G – B648, H – B603.

Хоча в забарвленні мушель U. tumidus, дійсно, частіше присутні зеленкуваті тони [Старобогатов, 1977; Glöer, Meier-Brook, 1998; Piechocki, Dyduch-Falniowska, 1993], ніж у інших вітчизняних видів перлівниць, необхідно звернути увагу на наступні особливості. По-перше, зелене забарвлення найкраще виражене на мушлях відносно молодих молюсків, мушлі старших (і більших) екземплярів нерідко виглядають швидше жовтувато-коричневими, коричнюватими або навіть чорно-бурими. У цьому відношенні ми згідні з польськими дослідниками [Piechocki, Dyduch-Falniowska, 1993], які охарактеризували діапазон мінливості забарвлення мушель цього виду наступним чином: "від рогово-оливкового через зеленкувато-оливкове до майже однотонного коричневого". Те саме стосується радіальних променів, які нерідко виглядають навіть не зеленими [Glöer, Meier-Brook, 1998], а швидше вузькими жовтими смужками на загальному зеленкуватому фоні мушель. По-друге, подібний зелений колір і радіальні промені можна спостерігати також у молодих особин B. crassa, а досить насичене зеленкувате забарвлення – зрідка також у молодих особин U. pictorum.

Зелені відтінки в забарвленні мушель молодих особин різних видів перлівниць

Зелені відтінки в забарвленні мушель молодих особин різних видів перлівниць: Unio tumidus (A), Batavusiana crassa (B), Unio pictorum (C). Інвентарні номери показаних матеріалів: A – B613, B – B592, C – B90.

Для диференціації мушель U. tumidus і U. pictorum нерідко пропонують використовувати характер верхівкової скульптури, яка в нормі утворена досить грубими W-подібно зігнутими (швидше навіть ламаними) валиками в першого виду та окремими невеликими горбочками (рядами горбочків) у другого [Стадниченко, 1984; Старобогатов, 1977; Старобогатов и др., 2004; Piechocki, Dyduch-Falniowska, 1993]. Проте аналіз фондової колекції перлівницевих ДПМ НАНУ показав, що верхівковій скульптурі U. pictorum властива значна внутрішньовидова мінливість, в окремих випадках вона може нагадувати скульптуру U. tumidus. А верхівкова скульптура B. crassa навіть у найтиповіших своїх проявах нагадує дещо згладжений варіант W-подібної скульптури U. tumidus (детальніше про це див. у розділі, присвяченому діагностиці B. crassa).

Мінливість і можлива подібність верхівкової скульптури Unio tumidus (A–C) і U. pictorum (D–F)

Мінливість і можлива подібність верхівкової скульптури Unio tumidus (A–C) і U. pictorum (D–F): D – типова верхівкова скульптура U. pictorum з окремих горбочків; E – наявні горбочки та зігнуті валики; F – скульптура у вигляді зігнутих валиків, нагадує Unio tumidus. Інвентарні номери показаних матеріалів: A – B65, B – B128, C – B772, D – B90, E, F – B70.

Відносну висоту кардинальних зубів у лівій стулці [Старобогатов, 1977; Старобогатов и др., 2004] також не завжди можна використовувати для диференціації мушель U. tumidus і U. pictorum. Наприклад, у фондовій колекції ДПМ НАНУ є стулки U. tumidus з кардинальними зубами майже рівної висоти та, навпаки, стулки U. pictorum з нетипово великим заднім зубом (див. також розділ щодо діагностики U. pictorum). Мінливою є також ширина і форма заднього кардинального зуба, тому ці ознаки також не можна використовувати для діагностики вказаних видів перлівниць, як пропонували польські дослідники [Piechocki, Dyduch-Falniowska, 1993].

Мінливість відносних розмірів і форми заднього кардинального зуба в лівій стулці Unio tumidus (A, B) і U. pictorum (C, D)

Мінливість відносних розмірів і форми заднього кардинального зуба в лівій стулці Unio tumidus (A, B) і U. pictorum (C, D). Цифрами позначено: 1 – задній кардинальний зуб; 2 – передній кардинальний зуб. Інвентарні номери показаних матеріалів: A – B121, B – B128, C – B90, D – B186.

При визначенні мушель перлівниць найзручніше використовувати як головну (або одну з головних) діагностичну ознаку кардинальні зуби правої стулки [Васільєва, 2011; Гураль, Гураль-Сверлова, 2008; Стадниченко, 1984; Янович, Васильева, 2010; Янович та ін., 2010б]. Розглянемо відмінності трьох видів перлівниць, розповсюджених на території України.

1) В U. pictorum додатковий (верхній) кардинальний зуб правої стулки завжди добре розвинутий, має форму довгого гребеня, основний (нижній) зуб – також у формі довгого і відносно тонкого гребеня, який проходить паралельно або майже паралельно спинному (верхньому) краю стулки.

2) В U. tumidus додатковий зуб редукований [Стадниченко, 1984], часто зовсім непомітний або помітний у вигляді невеликого напливу (низької складочки) переважно над передньою частиною основного зуба [Гураль, Гураль-Сверлова, 2008]. Основний зуб зазвичай міцніший (товстіший), ніж в U. pictorum. Його основа також розташована більш або менш паралельно верхньому краю стулки.

3) У B. crassa додатковий зуб короткий, але зазвичай добре помітний [Гураль, Гураль-Сверлова, 2008], згідно із спостереженнями житомирських малакологів, інколи відсутній [Янович, Васильева, 2010; Янович та ін., 2010б]. А основний кардинальний зуб, по-перше, зазвичай ще масивніший, але коротший, ніж в U. tumidus, по-друге, його основа розташована під помітним кутом до верхнього (спинного) краю стулки (аналогічно до кардинальних зубів лівої стулки).

Кардинальні зуби правої стулки в різних видів перлівниць: Unio pictorum (A), Unio tumidus (B), Batavusiana crassa (C).

Кардинальні зуби правої стулки в різних видів перлівниць: Unio pictorum (A), Unio tumidus (B), Batavusiana crassa (C). Цифрами позначено: 1 – додатковий кардинальний зуб, 2 – основний кардинальний зуб. Інвентарні номери показаних матеріалів: A – B183, B – B510, C – B145.



Розмірна характеристика виду
Unio tumidus Philipsson, 1788

Максимальна довжина мушлі за даними різних авторів

[Жадин, 1952]
[Стадниченко, 1984]
[Glöer, Meier-Brook, 1998]