Xerolenta obvia (Menke, 1828)

Равлик степовий звичайний
Xerolenta obvia (Menke, 1828)

Синонім: Helicella candicans (L.Pfeiffer, 1841)

Черевоногий (клас Gastropoda) легеневий (підклас Pulmonata) молюск, належить до родини подібних (або несправжніх) равликів (Hygromiidae).

Опис черепашки. У дорослих особин висота черепашки коливається переважно в діапазоні від 7 до 10 мм, ширина (діаметр) черепашки – від 13 до 20 мм. Має близько 5 обертів. Черепашка дуже сплощена – від зовсім пласкої до низько-конічної. Оберти зверху сплощені (найкраще помітно піді швом). Шов неглибокий. Стінки міцні, не просвічують. Пупок широкий, перспективний, його ширина може становити до 1/4 ширини черепашки. Поверхня черепашки тонко радіально покреслена, на останньому оберті – з хаотично розташованими невеликими вм'ятинами. При 20–40 кратному збільшенні на "свіжій" черепашці можна помітити також густі спіральні лінії, трохи не такі чітки, як у Xeropicta. На верхній частині останнього (а часом й передостаннього) оберту спіральні лінії можуть "маскуватися" згаданими вище численними вм’ятинами; проте вони залишаються помітними на нижній частині черепашки. Ембріональні оберти темніші, рогового кольору, решта – білуваті, сіруваті або жовтуваті, з різною кількістю темних спіральних смуг, часом – без них.

Зауваження до діагностики. Також розповсюджений на заході України степовий вид Helicopsis instabilis може мати великі пласкі черепашки, подібні до черепашок Xerolenta obvia. Але H.instabilis добре відрізняється опуклими обертами (найкраще помітно у їх верхній частині, біля шва), глибоким швом між ними.

Загалом Xerolenta obvia анатомічно відрізняється від представників роду Helicopsis присутністю лише однієї пари стилофорів, конхологічно – поверхневою скульптурою, в багатьох випадках – ступенем опуклості обертів. Від розповсюджених на півдні України представників роду Xeropicta анатомічно відрізняється також одною парою стилофорів, конхологічно – відносно ширшим, перспективним пупком.

Розповсюдження. Розповсюджений у Центральній та Південно-Східній Європі. Звичайний вид для рівнинної частини заходу України. Зареєстрований також у Житомирі та Києві, куди був завезений людьми.

Екологія. Степовий вид, населяє відкриті сухі біотопи. Мешкає великими колоніями. У липні – вересні часто утворює "грона" на високих трав'яних рослинах.

У дещо зміненому вигляді текст взято з видання:
Гураль-Сверлова Н.В., Гураль Р.І. Визначник наземних молюсків України. – Львів, 2012. – 216 с.