Anentome helena (Meder in Philippi, 1847) = Clea helena (Meder in Philippi, 1847)

Для чого їх заводять

Й краса може бути небезпечною! Це могли би сказати інші акваріумні равлики (котушки, фізи, меланії), побачивши, як люди підселюють до них хелен. За допомогою до цих не надто великих (довжина черепашки у дорослих особин близько 2–3 см) хижих равликів з красивими смугастими черепашками нерідко звертаються господарі акваріумів, які втомилися боротися з надмірною кількістю м’якунів. Адже равлики можуть розмножуватися в акваріумах з великою швидкістю, виїдаючи не лише риб’ячі корми, але й рослинність. Щоправда, при наявності інших легко досяжних кормів з високим вмістом білку (рибок-то ними годують) хелени можуть дещо "відволіктися" від покладеної на них місії.

Трохи про родичів

Хелени – прісноводні равлики з родини букцинід (Buccinidae). Цю родину також називають трубачами, оскільки черепашки деяких великих видів колись використовували в якості сигнальних труб. Усі букциніди – хижаки або падальники, а нерідко хижаки та падальники одночасно. Хоча хелени живуть у прісних водоймах (стоячих і текучих), більшість букцинід – типові морські равлики. Більш того: у морях живуть не лише букциніди, але й представники близьких до них родин. Наприклад, у Чорному морі зустрічається сітчаста трітія Tritia reticulata, вона ж равлик-верша, досить подібна на хелен не лише розмірами та формою черепашки, але також трохи її забарвленням. Щоправда, у трітій спіральні смуги на черепашці не такі контрастні, а скульптура її поверхні нагадує сіточку (звідси й латинська назва). Трітія належить до родини Nassariidae, спорідненої з букцинідами.

Та про самих хелен

Отже, хелена – прісноводний равлик, розповсюджений у Південно-Східній Азії. Має видовжену черепашку, довжина якої у дорослих особин становить близько 2–3 см. Але це у природних умовах, в акваріумах равлики нерідко бувають меншими. Розміри черепашки можуть також трохи зменшуватися від того, що з віком самі верхні її оберти нерідко обламуються. Але самих равликів це не турбує.

На красивому жовтуватому фоні черепашки проходять контрастні темні смуги. Щоправда, у всій красі їх можна побачити лише на останньому оберті. Та лише на останньому оберті можна порахувати їх кількість (три). Крім смуг, що проходять вздовж обертів (по спіралі), добре помітні також великі, але дещо згладжені реберця, розташовані впоперек обертів.

Хелени – роздільностатеві равлики, самці та самки яких зовні нічим не відрізняються. Тому тим, хто хоче побачити поповнення у своєму акваріумі, радять заводити не менше 5–6 особин. Тоді у вашому акваріумі не опиниться парочка "сумуючих" без своїх "половинок" самців або, навпаки, самок. Яйця відкладаються поодинці на тверді предмети або рослини. Молоді равлики деякий час проводять, закопавшись у грунт, де підбирають рештки органіки. Хоча й дорослі равлики не проти закопатися, особливо вдень.

Відмічають, що в акваріумах хелени поїдають переважно не надто великих (не нападаючи, наприклад, на великих ампулярій), але й не надто маленьких равликів. Крім інших равликів (та їх кладок), хелени можуть харчуватися також червами (наприклад, планаріями). Відмічалися випадки нападу хелен на хворих, ослаблених креветок. При цьому шкоди здоровим креветкам, а також рибам вони, очевидно, не завдають. Від ікри та мальків їх все ж таки треба тримати подалі. Якщо хелен заводять не для знищення інших равликів, а просто для краси, їм можна давати корма з високим вмістом білку: дафнію, мотиля, невеликі шматочки курячого фаршу тощо.

Хобот, який не є хоботом

У зовнішньому вигляді хелени, крім красивої черепашки, відразу привертає до себе увагу довга, спрямована уперед трубочка. Це не хоботок, як може здатися, а сифон, утворений краєм мантії. Сифон потрібен хеленам (та багатьом іншим равликам) для дихання, крізь нього вода потрапляє до зябри, а потім відводиться від неї, забираючи із собою вуглекислий газ та інші продукти життєдіяльності равлика. Маючи довгий сифон, можна дозволити собі повністю закопатися в пісок або інший субстрат на дні водойми (у неволі – на дні акваріума) і одночасно без проблем дихати, виставивши назовні кінець сифону. Подібність сифону з довгим хоботком посилюється не лише тим, що равлик повзає сифоном уперед. Час від часу він поводить сифоном у різні боки, ніби принюхується. Аналогічно поводяться також тритії, про яких ми згадували раніше (детальніше про це можна прочитати в багатотомному виданні "Жизнь животных"). Припускають, що в сифоні трітій знаходиться орган, який допомагає їм "почуяти" потенційну здобич або просто "запашний" шматочок падла. Але й справжній хоботок у хелен є, хоча він набагато коротший, ніж сифон, та й помітити його не так просто. Адже сифон прикриває голову равлика згори, помітними залишаються лише розташовані по боках щупальця та очі.