Pomacea diffusa Blume, 1957

Хто та звідки

Pomacea diffusa – один з найвідоміших представників досить великої родини Ampullariidae, який найчастіше зустрічається в акваріумних культурах по усьому світу. А в природі ці прісноводні равлики живуть у басейні Амазонки. Спочатку Pomacea diffusa описали як різновид (підвид) Pomacea bridgesii (Reeve, 1856), дещо менших розмірів та з ширшим географічним розповсюдженням (майже по усьому басейну Амазонки). Пізніше аналіз мітохондріальної ДНК показав, що Pomacea diffusa і Pomacea bridgesii – два самостійних види.

Один вид – різні назви

Акваріумісти зазвичай називають равликів цього виду просто ампуляріями (а також "ампулами" та іншими подібними словечками). Що стосується латинської назви, тут можуть фігурувати й Pomacea diffusa, й такі помилкові назви, як Pomacea bridgesii (див. вище) та Ampullaria australis (ампулярія південна). В англомовній літературі та інтернет-ресурсах можна побачити такі назви, як apple snail (равлик-яблуко, вживається для цілої родини Ampullariidae), mystery snail (равлик-загадка). Німці називають цей вид spitze Apfelschnecke, що можна перекласти як "гострий яблучний равлик". Причому прикметник "гострий" характеризує форму завитка черепашки, точніше, її відмінність від інших видів роду Pomacea, котрих також іноді тримають в акваріумах. Детальніше про це можна дізнатися на сайті http://www.applesnail.net (див. російський варіант головної сторінки).

Зовнішній вигляд

Черепашка у цього виду досить велика, може досягати 4–5 см у діаметрі та 4,5–6,5 см у висоту. Завиток високий. Оберти настільки опуклі, що виглядають східчастими. Забарвлення черепашки та тіла мінливе, що дозволило вивести різні кольорові форми (детальніше про них ми розкажемо трохи нижче). "Дика форма" має коричнювату черепашку з темнішими спіральними смужками. Приблизно з 1960-го року відома також жовта форма – з однобарвною черепашкою насиченого жовтого (або навіть жовто-оранжевого, золотого) кольору, яка майже повністю витіснила в зоомагазинах коричнювато-смугастих ампулярій. Колір тіла також мінливий, від дуже світлого (білого, кремового) до темно-сірого, фактично чорного. При цьому в молюсків з сіруватою головою і ногою можуть спостерігатися також блакитні відтінки. На тілі часто добре помітні рожевувато-оранжеві плямки (чимось нагадують веснянки).

Кольорові ампулярії

Зараз в інтернеті усе частіше можна побачити фотографії з дуже красивими, різнокольоровими ампуляріями. Інколи кольори на таких фотографіях виглядають вже занадто яскравими та штучними, що наводить багатьох на думку про штучне зафарбовування призначених для продажу равликів харчовими барвниками (шляхом ін’єкцій або регулярного додавання барвників у їжу або воду). Відгуки людей, які придбали собі таке кольорове диво, також дуже відрізняються: в одних равлики майже відразу передохли, в інших нормально живуть і розмножуються. В одних кольори швидко "полиняли", викликав цілком зрозуміле в такій ситуації розчарування та навіть обурення, в інших – й самі равлики залишились різнокольоровими, й дали кольорове потомство. Що тут можна сказати? Хіба що порадити не купляти равликів занадто "отруйних", неприродних кольорів, та ще й у випадкових людей. А перед купівлею варто подивитися, як у дійсності виглядають різні кольорові форми ампулярій, виведені (точніше, відібрані з випадкових мутацій) останнім часом. Зробити це можна, наприклад, на такому німецькому сайті: http://www.heimbiotop.de.

І ще важливо пам’ятати: крізь черепашку живого равлика нерідко просвічує забарвлення його тіла (мантії, а також нутряного, або вісцерального мішка). Комбінація "колір тіла" + "колір черепашки" інколи може давати самі несподівані результати. Наприклад, сіре тіло в білій черепашці дає ілюзію блакитної черепашки або хоча б черепашки з блакитним відливом. Але з віком стінки черепашки потовщуються, тіло вже не так просвічує. Тому з чарівного "блакитного" молодого равлика може вирости доросла ампулярія з білуватою черепашкою та сірим тілом. До речі, на згаданому німецькому сайті наведені для порівняння фотографії молодих і дорослих равликів різних кольорових форм.

Ми не маємо поки можливості показати нашим читачам фотографії різних кольорових форм ампулярій (крім вихідної коричневої та широко розповсюдженої жовтої). Але ми хоча б перерахуємо їх (спираючись на той самий німецький сайт).

Коричнева. Близька за забарвленням черепашки до природної форми. Черепашка коричнювата, з темнішими спіральними смужками. Тіло від білого до кремового. Раніше була найбільш розповсюдженою формою в акваріумах.

Жовта. Черепашка від жовтого до світло-коричневого кольору, без спіральних смужок. Тіло біле. Ця кольорова форма відома приблизно з 1960-го року. Є дані, що вперше вона була отримана (точніше, відібрана) у Флориді, а потім розповсюдилась у акваріумній культурі по світу. На сьогодні є найбільш розповсюдженою в акваріумах кольоровою формою Pomacea diffusa. В англомовних інтернет-ресурсах може згадуватися як "golden mystery snail" (золотий равлик-загадка).

Коричнево-блакитна. Одна з рідкісних форм. Тіло від блакитно-сірого до чорного. Черепашка коричнева, смугаста.

Жовто-блакитна. Черепашка жовта, без смужок. Тіло більш або менш інтенсивного блакитно-сірого кольору, до чорного. Оскільки у молодих равликів темне тіло сильно просвічує крізь ще тонку черепашку, їх називають також "зеленими" (або оливковими – у російськомовних інтернет-ресурсах).

Блакитна. Тіло від блакитно-сірого до блакитного. Черепашка біла. У молодих равликів ще тонка, сильно просвічує, тому здається блакитною.

Лілова або фіолетова. Тіло від сірого до блакитного. Черепашка фіолетова (на показаних фотографіях швидше дуже світло фіолетова) з рожевувато-коричневими спіральними смужками. У російськомовних інтернет-ресурсах цю форму називають "черничной" (чорницевою).

Рожева. Тіло біле. Черепашка рожева з темнішими рожевими смужками.

Біла. Тіло і черепашка білі. У російськомовних інтернет-ресурсах цю форму називають "жемчужной", в англомовних – "ivory snail" (равлик кольору слонової кістки).

Тим, хто хоче зайнятися розведенням різнокольорових ампулярій, рекомендують тримати кожну кольорову форму окремо, аби уникнути їх "змішування". У будь-якому випадку, потрібно бути готовими до того, що в потомстві "кольорових" батьків можуть виявитися також коричневі нащадки, подібні на їх "диких" предків.

М’якотілі "іхтіандри"

Чим ще цікаві ампулярії, крім кольорової мінливості? Звісно, оригінальним способом дихання, котрий можна назвати "комбінованим". Як відомо, морські та частина прісноводних равликів дихають зябрами (точніше, найчастіше однією непарною зяброю). Друга, досить велика група прісноводних равликів дихає атмосферним повітрям за допомогою легені – видозміненої мантійної порожнини. Їх далекі родичі колись вийшли на суходіл, а потім знову повернулися у воду, але зберегли при цьому легеневий тип дихання. Тому їх називають також вторинно-водними молюсками. А от ампулярії мають унікальне пристосування, яке дозволяє їм успішно виживати в болотах та інших мілководних стоячих водоймах, вода яких є бідною на розчинний кисень. Їх мантійна порожнина поділена перегородкою на дві частини: в одній знаходиться зябра, інша може функціонувати як легеня. Коли равлику потрібно "вдихнути" атмосферного повітря, край його мантії витягується, утворюючи довгу трубку (сифон). Таким чином равлик може дихати, не піднімаючись до поверхні води, де його можуть чекати хижаки. А при пересиханні мілководних водойм ампулярії закопуються в донний мул, закривають устя черепашки розташованою на кінці ноги кришечкою та можуть на тривалий час впасти у "сплячку".

А що в акваріумі?

В акваріумах ампулярій тримають не лише за красивий зовнішній вигляд і цікаву поведінку, але й для очистки стінок від водоростевих обростань. Правда, ефективна очистка виходить тільки тоді, коли равликів тримають "на голодному пайку", і в них немає можливості у великих кількостях під’їдати риб’ячі корми. На відміну від інших представників родини Ampullariidae, яких також іноді тримають в акваріумах, Pomacea diffusa може харчуватися лише відносно м’якою їжею, тому не може заподіяти такої великої шкоди висадженим в акваріумі рослинам. Особливо якщо ці рослини мають достатньо тверде листя. Набагато небезпечнішою для рослин є, наприклад, зовні подібна Pomacea canaliculata. Ці два види можна розрізнити за формою черепашки, що наочно показано на сайті http://www.applesnail.net (див. російський варіант головної сторінки).

Оскільки Pomacea diffusa не може споживати надто тверду їжу, рекомендують годувати їх риб’ячим кормом у вигляді таблеток, вареними овочами (наприклад, відвареним капустяним листям) тощо. Загалом ми не збираємося детально описувати тут особливості годування та утримання ампулярій, для цього є спеціальні сайти.

Ще одну цікаву біологічну особливість Pomacea diffusa (та деяких інших представників родини Ampullariidae) можна спостерігати в акваріумі (зрозуміло, якщо в ньому утримують одночасно самців і самок ампулярій). Аби відкласти яйця, самка вибирається з води. Тому кладки опиняються прикріпленими до розташованих над поверхнею води предметів – рослин, каміння тощо. У неволі з цією метою часто використовуються стінки або кришка акваріума.