Xeropicta krynickii (Krynicki, 1833)

Равлик степовий Криницького
Xeropicta krynickii (Krynicki, 1833)

Черевоногий (клас Gastropoda) легеневий (підклас Pulmonata) молюск, належить до родини подібних (або несправжніх) равликів (Hygromiidae).

Опис черепашки. У дорослих особин висота черепашки коливається переважно в діапазоні від 7 до 11 мм, ширина (діаметр) черепашки – від 12 до 15 мм. Має 5–6 обертів. Черепашка більш або менш сплощена. Оберти від помірно опуклих до дещо сплощених зверху. Пупок вузький, ексцентричний, крізь нього можна побачити не більше половини останнього оберту. Поверхня черепашки тонко і нерівномірно радіально покреслена. Крім того, присутні густі спіральні лінії, добре помітні при 20-40 кратному збільшенні. На останньому оберті зверху спіральні лінії можуть бути дещо згладженими (стертими), тоді краще дивитися на передостанньому оберті або на останньому оберті знизу. Ембріональні оберти темніші, рогового кольору, решта – білуваті, з різною кількістю темних спіральних смуг або без них. Піді швом нерідко присутні досить регулярно розташовані невеликі темні плямки.

Зауваження до діагностики. Від Xeropicta derbentina добре відрізняється ексцентричним і вужчим пупком. Проте слід пам’ятати, що в молодих особин X.derbentina пупок відносно вужчий, крізь нього помітна менша кількість обертів. А у X.krynickii пупок стає ексцентричним лише на певній стадії побудови черепашки. Загалом у молодих особин обох видів пупок може виглядати вузьким проколоподібним. Тому бажано збирати для визначення серії черепашок від молюсків різного віку. Анатомічно види роду Xeropicta можна відрізнити за відносною довжиною бича. У X.derbentina його довжина становить близько 1/4 довжини епіфалуса, у X.krynickii – від 1/3 до 1/2 його довжини. Деякі нетипово високі черепашки можуть нагадувати Cernuella virgata, проте цей вид не має густих спіральних ліній, а радіальна скульптура в нього виражена краще, ніж у X.krynickii.

Розповсюдження. Розповсюджений у північно-східному Середземномор’ї. На території України до недавнього часу згадувався лише для Південного узбережжя Криму та околиць м.Одеса (Шилейко, 1978). Зараз широко розповсюджений по Криму (Попов, Коваленко, 2000), вздовж морського узбережжя зустрічається також поза межами Кримського півострова (Гураль-Сверлова, Гураль, 2012; Гураль-Сверлова, Гураль, 2017). Далі углиб материка може просуватися вздовж лиманів, русел великих річок. Зокрема, зареєстрований біля Каховського водосховища в околицях м. Василівка Запорізької області (Гураль-Сверлова та ін., 2018). Ареал досить швидко розширяється за рахунок антропохорії.

Екологія. Степовий вид, населяє відкриті сухі біотопи. Мешкає великими колоніями. Часто утворює великі скупчення ("грона") на трав'яних рослинах.

У дещо зміненому вигляді текст взято з видання:
Гураль-Сверлова Н.В., Гураль Р.І. Визначник наземних молюсків України. – Львів, 2012. – 216 с.

Цитована література:

1. Гураль-Сверлова Н.В., Гураль Р.І. Наукові колекції Державного природознавчого музею. Вип. 4. Малакологічний фонд. – Львів, 2012. – 253 с.
2. Попов В.Н., Коваленко И.С. Географическое распространение наземных моллюсков рода Xeropicta Monterosato 1892 в Крыму – естественное расселение и влияние антропогенных факторов // Чтения памяти А.А.Браунера: Материалы междунар. конф. – Одесса: АстроПринт, 2000. – С. 23-29.
3. Шилейко А.А. Наземные моллюски надсемейства Helicoidea. – Л.: Наука, 1978. – 384 с. – (Фауна СССР. Моллюски. Т. 3, вып. 6. Нов. сер. № 117).
4. Гураль-Сверлова Н.В., Гураль Р.И. Расширение ареалов наземных моллюсков рода Xeropicta (Gastropoda, Hygromiidae) на территории Украины // Российский журнал биологических инвазий. – 2017. – № 2. – С. 20-27.
5. Гураль-Сверлова Н.В., Бусел В.А., Гураль Р.И. Видовой состав наземных моллюсков Запорожской области и влияние на него антропохории // Ruthenica, Russian Malacological Journal. – 2018. – Т. 28, № 3. – С. 101-112.