Бібліографія: Климишин О.С., Гураль Р.І. Діджиталізація музейної діяльності // Tendencies of development science and practice. Abstracts of VI International Scientific and Practical Conference. Boston, USA 2022. Pp. 44-50. URL: https://eu-conf.com

Діджиталізація музейної діяльності

Завданням баз даних (надалі у тексті БД) в первинному вигляді є накопичення, зберігання та подальше забезпечення оперативного доступу до інформації, яка у них зберігається. Слід відмітити, що під терміном інформація мається на увазі не лише текстова інформація, але й бінарна (у вигляді зображень, звуків тощо). Зрештою, жодна із загальновживаних на даний час БД не накладають жодних обмежень на тип даних, що у них зберігається [1, 2].

Діджиталізація, або глибинне проникнення цифрових та інноваційних технологій, в усі галузі нашого життя знайшла своє відображення і в музейних організаціях [3, 4]. Різні етапи інформатизації та поетапного запровадження новітніх технологій у повсякденне життя музеїв, технічні аспекти створення програм такого типу та їх подальшої інтеграції в наявне інформаційне музейне середовище відображені в попередніх публікаціях [5-12]. У цій статті пропонуємо детальніше розглянути особливості створення і подальшого використання спеціалізованих музейних БД та формування інтелектуальної інформаційної музейної системи (надалі у тексті ІМС).

Мета формування ІМС полягає, в першу чергу, у сприянні здійснення наукової діяльності і також забезпеченні суспільства своєчасною, достовірною, повною інформацією для його ефективного розвитку в соціальній, науковій, технічній, економічній, екологічній та інших сферах. В кінцевому результаті новостворені інформаційні продукти об’єднуються в єдину систему національних інформаційних ресурсів у сфері науки й техніки з її подальшою інтеграцію у світовий глобальний інформаційний простір.

На сьогодні ідея збереження біорізноманіття посідає одне з чільних місць серед біологічних дисциплін. Відбулася заміна концепції охорони генофонду концепцією охорони біорізноманіття [13]. Для музеїв природничого профілю вона приваблива тим, що основною сферою їхньої діяльності є, насамперед, вивчення таксономічного різноманіття біоти в цілому.

Музейні природничі колекції – важливі джерела наукової інформації. Їхнє зростаюче пізнавальне значення не може бути перебільшеним [17]. Науково опрацьовані та документально систематизовані натуралії (природничомузейні предмети) слід вважати найбільш досконалими інформаційними джерелами регіонального рівня. Однією з основних функцій, що виконують музейні природничі фонди, є фіксація природної різноманітності, особливо різноманіття минулої і сучасної біоти.

В останні роки відбувається розширення соціальних функцій музеїв, що пов’язано зі змінами суспільних потреб. Результати розвитку інформаційних технологій відкривають нові можливості доступу та використання інформації, яка накопичена в музейних установах. Музеї починають відігравати не лише роль установи, що накопичує та зберігає інформацію. Матеріальні предмети музейних фондів та інформація про них набувають цінності не лише для самих музеїв. Зважаючи на соціально-виховну та інформаційну функцію музеїв, постає задача донесення цієї інформації до широкого загалу [5, 14, 15].

Завданнями музейної діяльності, визначеними їх соціальними функціями, тривалий час вважали документування та зберігання. У зв’язку зі змінами суспільних потреб, що спостерігаються останніми роками, відбувається розширення і соціальних функцій музеїв. Особливо це стосується музеїв природничого профілю. На сьогодні історично усталені вимоги до музеїв, що визначають характер їхньої діяльності в сучасній соціо-культурній ситуації, виконують такі функції: документування, зберігання, науково-дослідна, інформаційна та освітньо-виховна [16].

Інформаційна функція не лише розширює ці сфери завдяки інформаційно-аналітичній роботі, але й значною мірою змінює роль природничих музеїв у суспільстві. При цьому природничі музеї здійснюють як комплектування, облік, зберігання, вивчення та популяризацію природних об’єктів – пам’яток природи у вигляді натуралій, так і накопичення, облік, зберігання – у вигляді баз даних, а також наукове опрацювання та поширення інформації про природні об’єкти, процеси та явища.

Реалізація інформаційної функції в процесі науково-фондової, науково-дослідної, експозиційної та інформаційно-аналітичної робіт дозволяє оперувати як інформацією з природничомузейних фондів, так і інформацією, що втрачається через списання частини натуралій внаслідок механічних пошкоджень чи руйнування шкідниками, або отримується під час наукових досліджень природних об’єктів, процесів і явищ, які не підлягають традиційній музеалізації. Через інформаційно-аналітичну роботу реалізуються також такі соціальні функції музеїв як документування, науково-дослідна та інформаційна [5, 6, 17].

Виходячи з вказаного, основним завданням інформаційно-аналітичної роботи природничих музеїв в сучасних умовах можна вважати отримання нових знань на основі наукового опрацювання результатів польових і лабораторних досліджень та інформаційного потенціалу музейних фондів за допомогою сучасних інформаційних технологій.

Інформаційно-аналітична робота охоплює формування ІМС шляхом накопичення, редагування та зберігання в ній інформації, організацію обміну інформацією, як на внутрішньомережному рівні організації, так і часткове винесення її за межі цієї мережі у вигляді публікації на сторінках власних чи сторонніх веб-ресурсів; тиражування й поширення інформації з використанням різноманітних носіїв (створення різноманітних електронних довідників, визначників, фотогалерей тощо), забезпечення додаткового електронного обліку (у т.ч. з використанням QR-кодів) та контролю науково-природничих фондів. Одне з головних завдань інформаційно-аналітичної музейної роботи полягає у створенні ІМС, складовими елементами якої є БД музейної інформації, база знань, сформована силами спеціалістів і побудована за принципами функціонування wiki ресурсів, форуми (для спілкування, спільного обговорення питань та обміну інформацією) та різноманітні Інтернет-ресурси, які, крім відображення діяльності установ, одночасно ознайомлюють відвідувачів сайтів із проектами музейників (наприклад, на сайті http://museum.lviv.net цьому присвячені два розділи порталу Державного природознавчого музею: "Проекти" і "Бази даних").

Старі колекції дозволяють проводити порівняльний аналіз змін, що сталися у флористичному і фауністичному складі регіону за значний проміжок часу (100 і більше років), а нові збори служать основою сучасного регіонального музейного моніторингу різноманіття біоти, а також змін її складу під впливом антропогенних чинників, природних сукцесійних і демутаційних процесів. Наукові музейні колекції мають неоціненне значення для досліджень біорізноманіття на різних рівнях – видовому, популяційному, екосистемному і зонально-регіональному, оскільки значна частина потрібної для цієї мети інформації міститься в музеаліях [18]. Дослідження різноманіття біоти, поряд із класичною інвентаризацією таксонів, ставить перед науковцями музеїв і нові задачі, що стосуються її структури, походження, еволюції, функцій тощо.

Одним із провідних напрямів науково-фондової роботи природничих музеїв є облік їхніх фондів, що забезпечує включення колекцій і кожної натуралії зокрема до складу Музейного фонду України та їх юридичну охорону. На першому етапі обліку музейних колекцій (стадія первинної реєстрації) фіксуються основні ознаки предметів музейного значення в книзі надходжень основного або науково-допоміжного фондів на підставі їх попереднього вивчення і записів в польовій документації. На другому етапі обліку (стадія наукової інвентаризації) фіксуються результати вивчення натуралій основного фонду з метою їх юридичного закріплення за певним розділом фондів (музейною колекцією) та охорони наукових даних про предмет.

Наукове комплектування музейного зібрання – один з основних напрямів музейної діяльності. Це є цілеспрямований, плановий процес виявлення і збору предметів музейного значення з метою поповнення музейних колекцій, який опирається на методологічні принципи профільних дисциплін і природничої музеології. В процесі комплектування фондів здійснюється реалізація музеєм функції документування [16]. Для формування повноцінного музейного зібрання необхідно мати чітке уявлення про стан і рівень репрезентативності натуралій і їх колекцій. Це можуть забезпечити тільки повна інвентаризація фондів і науковий аналіз її результатів. Важливу роль у цьому відіграють електронні БД музейних колекцій. На підставі аналізу такої інформації стає можливим оптимізація планів комплектування фондів.

Повна інвентаризація наукових фондів створює передумови вирішення однієї з найактуальніших задач в обліковій роботі з колекціями, а саме – створення електронних каталогів (БД). Цей напрям наукових фондових досліджень потребує, крім попередньої підготовки інвентарних картотек, ще й розробку відповідного програмного забезпечення. Формування регіональних флористичних і фауністичних баз даних дозволяє вже нині проводити визначення репрезентативності музейних колекцій з метою їх цільового поповнення, а також вести музейний регіональний моніторинг таксономічного різноманіття біоти [9, 19].

Завданнями БД музейних колекцій можна визначити як накопичення, зберігання та оперативний пошук інформації про музеалії. Фонди природничих музеїв характеризуються надзвичайним різноманіттям, оскільки покликані відображати живу та неживу природу як сучасності, так і давно минулих епох. Натуралії відрізняються не лише змістом, в межах природничих класифікацій (наприклад, система К. Ліннея для царства живої природи), але й формою представлення того чи іншого об’єкта природи (наприклад, опудала, тушки, повні або часткові скелети сучасних хребетних, яйця та гнізда птахів, рештки викопних тварин та рослин, сліди життєдіяльності організмів, ботанічні гербарні зразки, ентомологічні збори з різними методами консервації об’єктів, мокрі препарати, скам’янілі смоли (бурштини), скелети колоніальних організмів, породи та мінерали, ґрунтові моноліти, метеорити тощо). Таке розмаїття природничих фондів зумовлює необхідність створення не однієї, а цілої низки баз даних, об’єднаних в БДМІ, кожна з яких мала б відображати суттєві особливості відповідної групи натуралій. Разом з тим, всі предмети основного фонду характеризуються набором обов’язкових ознак, спільних для будь-якого з них. Ці ознаки відбивають чотири аспекти базової характеристики природних об’єктів.

Перший з них стосується його найменування – для переважної більшості натуралій він зазвичай зводиться до бінарної латинської назви. Другий – характеризує місце збору. Третій аспект має, за певними винятками, архівно-меморіальне значення і торкається дати та авторства збору і визначення. Нарешті, четвертий аспект – утилітарний, оскільки має відношення до питань ідентифікації, обліку, стану збереження та місця зберігання натуралії.

Елементарною одиницею зберігання природничих музейних фондів є музейний предмет, або натуралія. Елементарною одиницею змісту БД є інформація про один або більшу кількість екземплярів, інвентаризованих під одним номером, які представляють вид, інший таксон або об’єкт неживої природи. Ця інформація міститься в певному, константному для тієї чи іншої БД, наборі полів, або записі.

Відповідно до наведеного вище, записи всіх БД включають поля базової (обов’язкової) характеристики предмета: для першої її частини – "Рід", "Вид", "Автор(и)", для другої – "Країна", "Область", "Район", "Місце збору", для третьої – "Дата збору", "Автор збору", " Автор визначення" і для четвертої – "Інвентарний номер", "Стан", "Місце зберігання". БД, що покликані містити інформацію про об’єкти неживої природи, мають, стосовно найменування, видозмінені поля, однак, як вже зазначалося, всі чотири аспекти базової характеристики є незмінним атрибутом опису кожного предмета. Оскільки БД, в ідеалі, повинні містити всю істотну інформацію про будь-яку натуралію, для вирішення цієї задачі кожна конкретна база містить певний набір додаткових полів. Отже, через створення низки БД з базовим набором полів та деякими додатковими вирішується проблема уніфікації інформації про натуралії та одночасним врахуванням їхніх особливостей.

Таким чином, серед задач, які належить вирішити в плані створення сучасного інформаційного забезпечення музею варто виділити наступні:
– здійснення опису існуючих колекцій музею з метою виявлення змістових зв’язків між натураліями та створення на цій основі моделей онтологій колекцій;
– розроблення інтелектуальної інформаційної музейної системи (ІМС) на основі моделей онтологій у складі бази знань про колекції та БД з описом музеалій;
– формування комп’ютерної мережі музею з метою забезпечення доступу наукових працівників до інформаційних ресурсів музею, створення інтегрованих наукових проектів, пов’язаних із можливістю спільного використання інформаційних ресурсів;
– розроблення засобів поповнення БД та баз знань новими даними, що отримуються в процесі наукових досліджень та обміну інформацією з іншими установами;
– розроблення засобів інтерпретації інформаційних ресурсів музею, створення віртуальних експозицій, форумів, об’єднань користувачів інформаційними ресурсами;
– поширення досвіду формування інтелектуальної ІМС між українськими музейними та науковими установами природничого профілю;
– запровадження нових принципів формування постійних і тимчасових експозицій шляхом розширення структури інформаційних ресурсів за рахунок внесення нових форматів інформації (геоінформаційних, мультимедійних тощо) для збільшення можливостей музею в інтерпретації натуралій та відображення тематики наукових досліджень;
– дослідження існуючих альтернатив у структурі зв’язків між об’єктами, об’єднаними у музейних колекціях, з метою поповнення баз знань на основі використання альтернативних підходів до формування наукових класифікацій.

Отже використання ІМС значно підвищує ефективність опрацювання інформації та оперативність доступу до неї, надає принципово нові можливості додаткової характеристики натуралій (зображення об’єкта в графічному, фото- чи навіть відеоформаті, його координатна просторова прив’язка). Подальший розвиток ІМС передбачає наповнення картографічних БД, побудованих з використанням ГІС-технологій. Це дасть змогу виводити місце збору зразка на картографічну основу, відображати динаміку ареалів окремих елементів біоти тощо, здійснюючи такими чином музейний науково-природничий моніторинг.

  1. Пасічник В. В., Резніченко В. А. Організація баз даних та знань. Київ : Вид. група BHV, 2006. 384 с.
  2. Ролланд Ф. Основные концепции баз данных. Москва : Изд. дом "Вильямс", 2002. 256 с.
  3. Климишин О. С. Завдання інформаційно-аналітичної функції природничих музеїв. Природничі музеї : роль в освіті та науці : матеріали Міжнародної наукової конференції. Київ, 2015. С. 81-83.
  4. Климишин О. С., Гураль Р. І. Портал Державного природознавчого музею НАН України в мережі Інтернет. Наукові записки Державного природознавчого музею. Львів, 2015. Вип. 31. С. 23-28.
  5. Гураль Р. І. Новітні інформаційні технології у роботі музеїв (на прикладі сайту Державного природознавчого музею НАН України) // Матеріали наукової конференції "Сучасний музей: наукова й експозиційна діяльність". Чернівці, 2008. C. 186-189.
  6. Гураль Р. І. Основні напрямки розвитку інформаційної структури музеїв. Збірник матеріалів Загальноукраїнської конференції з проблем музеєзнавства присвяченої 160-річчю заснування історичного музею ім. Д. І. Яворницького "Роль музеїв у культурному просторі України й світу". Вип. 11. Дніпропетровськ : АРТ-ПРЕС, 2009. – С. 582-586.
  7. Гураль Р. І. Автоматизація музейної роботи. Матеріали Міжнародної наукової конференції присвяченої 50-річчю з дня опублікування монографії "Животный мир Советской Буковины". Чернівці, 2010. С. 264-267.
  8. Гураль Р. І. База даних Гербарій судинних рослин LWS Державного природознавчого музею НАН України. Тези доповідей VІІ Всеукраїнської конференції "Інформаційні технології в освіті, науці і техніці" (ІТОНТ-2010). У 2-х томах. Черкаси : ЧДТУ, 2010. Т. 1. – С. 7.
  9. Гураль Р. И. Музейные базы данных. Плюсы и минусы их использования. Биологические музеи : роль и место в научно-образовательном пространстве : материалы Всероссийской научно-практической конференции. Махачкала, 2011. – С. 15-18.
  10. Климишин О. С. Розробка електронної бази даних для музейних колекцій судинних рослин. Наукові записки Державного природознавчого музею. Львів, 2011. Вип. 27. С. 15-24.
  11. Климишин А. С. Состояние компьютеризации гербарных коллекций в Украине. Биологические музеи : роль и место в научно-образовательном пространстве : материалы Всероссийской научно-практической конференции. Махачкала, 2011. С. 24-28.
  12. Климишин О. С., Войчишин В. К. Наукова концепція інформатизації Державного природознавчого музею НАН України. Наукові записки Державного природознавчого музею. Львів, 2003. Т. 18. С. 5-16.
  13. Емельянов И. Г. Разнообразие и его роль в функциональной устойчивости и эволюции экосистем. Киев, 1999. 168 с.
  14. Гураль Р. И. Мультимедийные технологии в работе музеев. Тезисы докладов VII Всероссийской научно-практической конференции Асоциации естественноисторических музеев России "Музейные формы популяризации эволюционной теории". Москва : Изд-во ГДМ, 2009. С. 19-20.
  15. Климишин О. С. Наукові основи природничої музейної діяльності. Наукові записки Державного природознавчого музею. Львів, 2000. Т. 15. С. 11-21.
  16. Климишин О. С. Основи природничої музеології. LAP Lambert Academic Publishing, 2017. 177 с.
  17. Чорнобай Ю. М., Гураль Р. І. Особливості використання уніфікованих програм у створенні бази даних колекції молюсків. Матеріали Міжвузівської науково-технічної конференції науково-педагогічних працівників. Київ, 2006. С. 181-182.
  18. Климишин О. С. Музейні природничі колекції як засіб наукового документування біорізноманітності. Наукові записки Державного природознавчого музею. Львів, 1998. Т. 14. С. 3-5.
  19. Гураль Р. І. База даних малакологічного фонду Державного природознавчого музею НАН України. Известия Музейного фонда им. А. А. Браунера. 2007. Т. 4, № 2-3. С. 61-62.

Бібліографія: Климишин О.С., Гураль Р.І. Діджиталізація музейної діяльності // Tendencies of development science and practice. Abstracts of VI International Scientific and Practical Conference. Boston, USA 2022. Pp. 44-50. URL: https://eu-conf.com