Молюски місяця за рейтингом ПІП "Молюски" (2014 рік)

У малакологічній колекції Державного природознавчого музею у Львові зберігаються черепашки виноградних слимаків з різних адміністративних областей України: Вінницької, Волинської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Київської, Львівської, Миколаївської, Полтавської, Тернопільської, Харківської, Хмельницької, Чернівецької, а також з Польщі. Крім значної мінливості в розмірах, формі, товщині стінок, забарвленні, тут представлені й деякі рідкісні аномалії. Наприклад, в цієї черепашки, зібраної у другій половині ХІХ ст. поблизу с. Пеняки у Бродівському р-ні Львівської обл., оберти черепашки закручені у протилежному напрямку.

Рогова котушка є одним з найбільших прісноводних черевоногих молюсків України. Діаметр її черепашки може досягати 3–4 см. Подібно до інших котушок, черепашка пласка, без виступаючого вгору завитка. Забарвлення коричнювате, часом із зеленкуватим або навіть червонуватим відтінком. Молюсків цього виду часто можна побачити на прибережних ділянках ставів, озер або річок, густо зарослих водяними рослинами. Харчуються вони переважно їжею рослинного походження: рослинним детритом, який збирають зі дна водойм, перифітоном, а також відмерлими тканинами вищих рослин і багатоклітинних водоростей.

Довжина та ширина мушлі чорноморського гребінця можуть досягати 5,5 см. Стулки мають різну форму: одна майже пласка, інша – помітно опукла. Забарвлення мінливе – від білого або жовтого до червоного або коричневого. Звичайний вид у Чорному морі, на глибинах до 30 м. В Азовському морі поки що знаходили лише порожні мушлі або окремі стулки, проте дуже добре збережені. Зустрічається також у Середземному, Егейському, Мармуровому морях. Видова самостійність Flexopecten ponticus не є загальновизнаною, низка дослідників вважають його підвидом розповсюдженого в Середземномор'ї Flexopecten glaber.

У вологих місцях, особливо по берегах водойм, на поверхні ґрунту або на траві нерідко можна побачити бурштинівку (або янтарку) звичайну. А якщо пощастить, можна знайти й равлика з надзвичайними щупальцями, що нагадують зелену гусінь. Це не "данина моді", а результат зараження трематодою Leucochloridium paradoxum. Паразит дійсно парадоксальний: аби потрапити до організму кінцевого живителя (комахоїдного птаха), він імітує гусінь, причому "робить" її зі щупалець равлика.

Молюски з родини перлівницевих (Unionidae) традиційно привертають найбільшу увагу відвідувачів нашої програми. Особливо це стосується перлівниці звичайної, або малярської (Unio pictorum). Молюск відзначається великою мінливістю форми стулок, що наочно демонструють матеріали фондової малакологічної колекції Державного природознавчого музею НАН України (м. Львів). Частково з цією мінливістю можна познайомитися в нашій фотогалереї. Особливо вражають незвичною формою деякі стулки з поліських озер, зібрані в 1930-х рр. Юрієм Полянським. Інколи їх видову приналежність вдається визначити лише "по зубах".

Один зі звичайних та добре помітних м'якотілих мешканців Чорного та Азовського морів, зустрічається також у Середземному та Егейському морях. Від інших наших морських двостулкових молюсків цей вид досить легко відрізнити за майже округлою формою стулок (за винятком дещо загострених і зігнутих уперед верхівок) і чіткими концентричними реберцями на них. Забарвлення мушель досить мінливе: від білуватого, нерідко з темнішими радіальними "променями", до майже зовсім чорного.

Разом із лісовою цепеєю Cepaea nemoralis, цей вид вже давно перетворився на один з класичних об'єктів для вивчення причин поліморфізму забарвлення черепашок у наземних молюсків. Наявність багатьох якісних спадкових ознак (фенів) дозволяє відстежувати популяційно-генетичні процеси на великому фактичному матеріалі, не витрачаючись на вартісні та складні аналізи. Наразі кількісний розподіл фенотипів (та, відповідно, генотипів) у популяціях цепей вважають викликаним взаємодією наступних чинників: візуальної селекції птахами або іншими хижаками, кліматичної селекції та випадкових популяційно-генетичних процесів (ефект засновника, дрейф генів).

Найбільший прісноводний молюск України, довжина мушлі якого може сягати 20 см. У водоймах нашої країни лебедина, або звичайна беззубка зустрічається зараз рідше, ніж беззубка качина Anadonta anatina. Ці види нерідко плутають, особливо у випадках, коли для визначення видової належності використовують лише обриси мушлі. Надійнішою діагностичною ознакою є верхівкова скульптура стулок, але її не завжди можна використати через ерозію поверхні на цих ділянках. Але в Anadonta anatina стінки стулок з віком помітно потовщуються у передньо-нижній частині (добре помітно на внутрішньому боці стулок), а в Anadonta cygnea залишаються рівномірно тонкими навіть у великих екземплярів.

Кольорова серцевидка - солонуватоводний молюск, довжина мушлі якого може досягати близько 4 см. Розповсюджена у водоймах дельти Дунаю, Дністровському і Дніпровсько-Бузькому лиманах, Таганрозькій затоці та дельті Дону, водоймах устя Кубані. Молюски зустрічаються також на опріснених ділянках та в естуаріях Чорного і Азовського морів, водосховищах Дніпра, Інгульця, Дону, Волги.

На перший погляд, за забарвленням черепашок австрійська цепея Cepaea vindobonensis значно поступається своїм краще відомим родичам – лісовій (Cepaea nemoralis) і садовій (Cepaea hortensis) цепеям. Адже в неї не побачиш ані рожевих, ані яскраво-жовтих, ані темно-коричневих черепашок. Та й кількість смуг не така мінлива, у більшості випадків вздовж обертів проходять 4 або 5 смуг різної ширини та інтенсивності. Проте при ближчому знайомстві з цим видом неможливо не оцінити ані його зовнішньої привабливості (не меншої, ніж в інших цепей), ані досить великої мінливості забарвлення черепашок. Лише незначна частка цієї мінливості відображена в нашій фотогалереї.

Звичайно більшу увагу відвідувачів нашої програми привертають великі види котушок, розповсюджених у наших прісних водоймах: рогова Planorbarius corneus i облямована Planorbis planorbis. А в скрученої котушки черепашка відносно невелика (її діаметр не перевищує 6 мм), проте має досить специфічну форму. Її оберти відносно високі, але дуже вузькі (ніби дуже щільно скручені "у рулон"). Широко розповсюджений вид, який можна зустріти в різних типах водойм. Нерідко скручену котушку відносять до окремого роду Bathyomphalus.

Відпочиваючи на узбережжі Чорного або Азовського моря, важно втриматися, аби не назбирати викинутих хвилями на берег стулок цього виду. Великі, світлі – вони просто ідеально підходять для виготовлення з них різноманітних сувенірів (білокрилих лебедів, квітів, вітрил для парусників тощо). Дивлячись на пляжі, подекуди буквально "завалені" стулками анадар, важко повірити, що Anadara inaequivalvis потрапила до Чорного моря порівняно недавно, лише у другій половині ХХ ст. Припускають, що личинки цього молюска були занесені разом із баластними водами кораблів. У межах природного ареалу Anadara inaequivalvis досить широко розповсюджена в Індійському та Тихому океанах.

До недавнього часу рід, до якого належить цей равлик, називали Trichia, а самого молюска Trichia hispida. Але жодна зміна назви, зрозуміло, не може вплинути на самого равлика, якого недаремно назвали "волохатим", адже поверхня його черепашки зазвичай густо вкрита дрібними волосками. Щоправда, із віком ці волоски можуть поступово втрачатися. Сама черепашка не надто велика (навіть у найбільших екземплярів її діаметр лише трохи перевищує 1 см), помітно сплощена (за винятком окремих особин з нетипово високим завитком – одну таку черепашку можна побачити у нашій фотогалереї), від сірувато- до червонувато-коричневого кольору. Колір тіла також досить мінливий, від досить світлого до темно-сірого, який інколи може здаватися навіть чорним. Молюсків цього виду можна побачити в населених пунктах, на узліссях, на луках або серед чагарникових заростей – загалом у досить різних біотопах, не надто сухих і затінених.

Звичайний, або великий ставковик – один з найвідоміших представників своєї родини. Причина полягає не лише у великих розмірах. Це один з небагатьох вітчизняних молюсків, який зміг потрапити до шкільних підручників із зоології. Аналогічно до інших видів ставковиків, форма його черепашки дуже мінлива. Деякі дослідники, що живуть на території колишнього СРСР, вважають, що це навіть не один, а декілька видів, і називають равликів зі "стрункішою" черепашкою Lymnaea fragilis, с більш "приземкуватою" – Lymnaea doriana.

Не надто великий, але досить красивий і цікавий представник азово-чорноморської фауни, детальніше почитати про якого можна, наприклад, у другому томі "Жизни животных". Не зважаючи на розміри (висота черепашки не перевищує 2–3 см), є важливим компонентом морської екосистеми, адже основою його харчування є падло. Отже, ці невеликі равлики допомагають "прибирати" наші моря від мертвої риби, молюсків та інших тварин. Щоправда, вони можуть нападати й на деяких безхребетних тварин, зокрема, просвердлювати тонкі стулки двостулкових молюсків. Або доповнювати свій раціон рослинною їжею. Нерідко вони приймають за своє улюблене падло закинуту в море наживку, чим можуть завдавати клопоту рибалкам.

Добре помітний слизняк, який відразу привертає до себе увагу людей не лише великими розмірами (довжина великих особин у русі може перевищувати 10 см), яскравим забарвленням (поруч з коричнюватими, темно-сірими тваринами в колоніях цього виду часто трапляються яскраво-оранжеві, помаранчеві особини), рельєфною шкірою або здатністю при сильному скороченні тіла набувати форму півсфери, нагадуючи маленькі мандаринки. Іспанський слизняк активно розширює свій ареал, захоплюючи усе нові території (зрозуміло, за допомогою людини), даючи на них різкі спалахи чисельності та завдаючи значної шкоди культурним та декоративним рослинам на присадибних ділянках.

Живородка болотяна – один з двох видів роду Viviparus, розповсюджених у наших прісних водоймах. Від живородки річкової Viviparus viviparus відрізняється помітно опуклішими обертами та гострішою верхівкою (якщо самі верхні оберти черепашки не обламані або не обточені водою, останню ознаку можна легко перевірити, доторкнувшись до верхівки подушечкою пальця). Молюски цього виду оселяються у стоячих водоймах, багатих водяними рослинами – ставах, болотах, старицях річок тощо.

Серцевидка малореброва розповсюджена у Чорному, Середземному, Егейському, Мармуровому морях, а також вздовж атлантичного узбережжя Європи (на півночі досягаючи Англії). Довжина мушлі може досягати 4 см. Вздовж радіальних ребер, які прикрашають стулки будь-яких серцевидок, у цього виду проходить додаткове вузьке реберце, вкрите невеликими горбочками, які хоча б на деяких ділянках мають вигляд шипиків. Ця ознака дозволяє відрізнити Acanthocardia paucicostata від будь-яких інших представників родини серцевидок Cardiidae, розповсюджених у Чорному морі.

Один з найбільших та найяскравіших слизняків, розповсюджених на території України. Зустрічається переважно в Українських Карпатах, рідше на рівнинній частині заходу України (на схід – до Винницької області). Дорослих особин слизняка великого синього Bielzia coerulans часто досить легко відрізнити від інших великих слизняків за наявністю синюватих, фіолетових, зеленкуватих відтінків у забарвленні (хоча бувають також інші кольорові варіації). Молоді особини світліші, спочатку без синюватого полиску та з темними поздовжніми смугами, які з віком поступово зникають. Дорослі та не зовсім, особини цього виду завжди привабливі, що надихнуло нас на створення окремого скринсейвера під назвою "Очарование синих слизней".

Беззубку качину Anadonta anatina можна побачити в наших прісних водоймах (річках, озерах, ставах, водосховищах) частіше, ніж беззубку звичайну, або лебедину Anodonta cygnea. Обриси стулок у цього виду дуже мінливі, тому їх нерідко помилково приймають за Anodonta cygnea. Зокрема, це підтвердила ревізія фондових матеріалів Державного природознавчого музею НАН України. Аби уникнути помилок, при визначенні молюсків роду Anadonta варто звертати увагу не лише на форму стулок, але й на верхівкову скульптуру (щоправда, у великих молюсків верхівки стулок нерідко еродовані) та відносну товщину стулок. В Anodonta cygnea стулки залишаються рівномірно-тонкими у будь-якому віці, а в Anadonta anatina помітно потовщуються в передньо-нижній частині.

Черепашки цього виду невеликі (не більше одного – півтора сантиметрів), проте досить оригінальної форми: напівсферичні, з пласким низом та обтічним верхом, що відразу видає молюсків, пристосованих до життя на твердому дні. Така форма разом з невеликими розмірами та барвистим забарвленням робить порожні черепашки Cyclope neritea майже ідеальним матеріалом для виготовлення намист, які продають на курортних ринках. Цей вид зустрічається вздовж чорноморських берегів на глибинах до 40–50 м, відносно недавно був відмічений в Азовському морі. Cyclope neritea розповсюджений також у Середземному, Адріатичному, Егейському, Мармуровому морях.

Розповсюджена переважно в південно-східній частині Європи австрійська цепея по ефектності та різноманітності забарвлення своєї черепашки, можливо, дещо поступається своїм більш відомим родичам – садовій цепеї Cepaea hortensis та, особливо, лісовій цепеї Cepaea nemoralis. В неї не побачиш яскраво-жовтих або рожевих черепашок, відносно рідко зникають або зливаються між собою окремі смуги. Проте саме з австрійською цепеєю мають можливість "познайомитися" мешканці найрізноманітніших куточків України, адже цей вид зустрічається практично по всій території нашої країни. Не дивно, що австрійська цепея стала одним з модельних видів для українських малакологів, у чому ви можете переконатися на сторінках колективної монографії "Фауна, экология и внутривидовая изменчивость наземных моллюсков в урбанизированной среде".

Котушка рогова – один з найбільших видів черевоногих молюсків, розповсюджених у прісних водоймах України. Ширина (діаметр) її черепашки може досягати 4 см. Харчується переважно їжею рослинного походження: рослинним детритом, який молюски збирають зі дна водойм, перифітоном, а також відмерлими тканинами вищих рослин і багатоклітинних водоростей.

Один з найбільших та найпомітніших черевоногих молюсків, які зустрічаються в Чорному та Азовському морях (зрозуміло, не враховуючи рапани). Черепашки можуть досягати у висоту 2–3 см, приваблюють погляд красивою формою, скульптурою та забарвленням. Вздовж їх обертів часто проходять різнокольорові смуги. Не дивно, що їх нерідко використовують для виготовлення різноманітних сувенірів, наприклад, намист. Деякі вчені вважають, що в Чорному та Азовському морях живе не один, а три види Tritia, які відрізняються за формою та пропорціями черепашок. Інші дослідники не поділяють цієї думки.

Хоча садова цепея була завезена на захід України людьми, вона встигла перетворитися на звичайного представника наземної малакофауни Львова, зустрічається не лише у парках, скверах, садах, на цвинтарях і пустирях, але також на озеленених деревами та чагарниками вулицях. Усе більше розселяється вона й по інших населених пунктах Львівської області. Окремі знахідки були зроблені також у Івано-Франківській та Волинській областях. Садова цепея – один з модельних видів наземних молюсків, яких досліджують у лабораторії малакології Державного природознавчого музею НАН України. З деякими результатами цих досліджень можна ознайомитися в колективній монографії "Фауна, экология и внутривидовая изменчивость наземных моллюсков в урбанизированной среде".

Один з двох видів дрейсен, розповсюджених у водоймах України. Й не лише розповсюджених, але поступово збільшуючих свій ареал на території нашої країни. Бузька дрейсена Dreissena bugensis відрізняється від річкової дрейсени Dreissena polymorpha відсутністю чіткого кута (кіля), який ніби відділяє бокову поверхню кожної стулки від нижньої. У річкової дрейсени цей кіль виражений чітко, а загальні обриси стулок більш наближаються до форми трикутника. Обидва види дрейсен зустрічаються в річках, водосховищах, лиманах.

Один з найбільших та найпомітніших двостулкових молюсків у наших морях, названий на честь відомого французького природодослідника Жана Батиста Ламарка. Щоправда, тепер Cerastoderma lamarcki усе частіше вважають то молодшим синонімом описаної самим Ламарком Cerastoderma rhomboides, то підвидом або навіть синонімом описаної ще раніше Cerastoderma glaucum. Очевидно, систематика й морських, й солонуватоводних серцевидок значно ускладнена великою мінливість їх мушель, у чому легко переконатися на будь-якому морському узбережжі.

Бурштинівку (або янтарку) звичайну можна побачити по берегах водойм або на інших вологих ділянках. Молюски привертають увагу досить не звичною для наземних равликів формою черепашки, яка дещо нагадує прісноводних молюсків – ставковиків. Стінки черепашки надзвичайно тонкі, напівпрозорі, а устя велике. Зрозуміло, що така черепашка погано захищає молюсків від висихання, тому вони вимушені триматися у вологих місцях. До речі, черепашка бурштинівки не завжди виглядає бурштиновою. Усе залежить від забарвлення тіла молюска, яке просвічує крізь неї: якщо тіло темне, й черепашка виглядає темною. Якщо тіло світліше, й черепашка може здаватися шматочком бурштину.

Річкова лунка розповсюджена в усіх основних річкових басейнах України. Молюски тримаються переважно на мілководних прибережних ділянках, особливо там, де дно вкрите дрібним камінням. Міцно триматися на камінні або інших занурених у воду предметах молюскам допомагає своєрідна форма черепашки – з пласким низом та обтічним верхом. Проте найбільш вражає не форма, а надзвичайна різноманітність забарвлення черепашок: від майже цілковито чорних до екземплярів з виразними кольоровими візерунками. Деякі з численних варіантів забарвлення представлені в нашій фотогалереї. Читайте також розповідь "Чарівні лунки" у рубриці "Дітям – про молюсків".

Морський двостулковий молюск, розповсюджений від атлантичного узбережжя Європи та Північної Африки до Чорного моря. Їстівний, має промислове значення. У великих особин розміри мушель можуть досягати 8 – 10 см. Стулки різної форми. Одна з них (опукліша) приростає до твердих підводних предметів: каміння, інших мушель тощо. Стулки, викинуті хвилями на морське узбережжя, часто сильно обточені водою та не зберігають своєї природної форми.

Хоча цього равлика й називають тризубим, кількість зубів (більш або менш помітних виступів) в усті його черепашки далеко не завжди дорівнює трьом. Як правило, дорослі особини мають повністю сформовану черепашку з 3-ма основними та 1–2 додатковими зубчиками. Проте деякі з цих зубів можуть бути слабко розвиненими або загалом відсутніми. У молодих особин ріст черепашки ще продовжується, а краї її устя тонкі, ламкі та без зубів. Равлик тризубий – степовий вид, населяє переважно відкриті сухі ділянки. Хоча на півдні та південному сході країни (загалом в умовах степової зони) може зустрічатися також у лісах.

Усі види перлівницевих (родина Unionidae), розповсюджені на території України, відзначаються значною внутрішньовидовою мінливістю форми мушлі (та не лише форми). Ця обставина часом ускладнює їх визначення та навіть призводила раніше до опису різних конхологічних форм. У перлівниці звичайної Unio pictorum загальні обриси мушлі значною мірою залежать від умов заселених молюсками водойм. У річках обриси стулок часто помітно стрункіші, а в озерах або інших стоячих водоймах можуть нагадуючи клиноподібну перлівницю Unio tumidus. Це наочно демонструють окремі матеріали малакологічного фонду ДПН НАНУ, показані в нашій фотогалереї. А наступного року на підставі музейної колекції буде випущене спеціальне електронне мережне видання, присвячене внутрішньовидовій мінливості уніонід та особливостям їх діагностики.

Черепашка за формою та забарвленням дуже подібна до Cyclope neritea, проте дещо менша і з меншою кількістю обертів. Не виключено також, що Cyclope donovani не є самостійним видом, а лише конхологічною формою Cyclope neritea. У Чорному та Азовському морях зустрічаються обидва види (або форми) Cyclope. У малакологічному фонді ДПМ НАНУ Cyclope donovani представлена поки що двома невеликими вибірками, зібраними на чорноморському узбережжі в р-ні м. Судак і с. Портове (Роздольненський р-н АР Крим).